ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ

У даній науковій статті розглянуто принципи залучення особистості в інноваційну діяльність; досліджено джерела інновацій у працях вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі управління; охарактеризовано проблеми втілення нововведень у практичну діяльність; сутність інноваційної особистості з огляду на часовий і просторовий діапазон впливу інновацій на виробництво, соціум і навколишнє середовище; розглянуто модель дифузії інновацій, запропонованої Е. Роджерсом; наведено Комісію з вивчення природних продуктивних сил як приклад інституційних змін в державі на користь включення потенціалу виробництва інновацій у систему досягнення політичних цілей. А також обговорюються проблеми формування інфраструктури економіки, яка стимулює зростання інноваційної культури, виявлено, що рух до інноваційної економіки є неможливим без створення умов для формування інноваційних устремлінь, принаймні, у більшості членів суспільства.

В данной научной статье рассмотрены принципы вовлечения личности в инновационную деятельность; исследованы источники инноваций в трудах отечественных и зарубежных ученых в области управления; охарактеризованы проблемы воплощения нововведений в практическую деятельность; сущность инновационной личности, учитывая временной и пространственный диапазон влияния инноваций на производство, социум и окружающую среду; рассмотрена модель диффузии инноваций, предложенной Е. Роджерсом; приведена Комиссияя по изучению естественных производительных сил как пример институциональных изменений в государстве в пользу включения потенциала производства инноваций в систему достижения политических целей. А также обсуждаются проблемы формирования инфраструктуры экономики, стимулирующие рост инновационной культуры, выявлено, что движение к инновационной экономике невозможно без создания условий для формирования инновационных устремлений, по крайней мере, у большинства членов общества.

Література: 

1. Шевченко В.Н. Инновационная личность как социальный тип / В.Н. Шевченко // Личность. Культура. Общество. – Т.9. – Вып. 4(39). – М: 2007. – С. 90-111.
2. Карпова Ю.А. Введение в социологию инноватики: [Учебное пособие] / Ю.А. Карпова. – СПб. : 2004. - С. 74.
3. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации / Г.Г. Почепцов – М.: "Рефл-бук", К.: "Ваклер". – 2001. – 656 с.
4. Аристотель. Сочинения в 4 т. / Аристотель. ред. В.Ф. Асмумс. – М. : АН СССР, Институт философии, 1975.– С. 65.
5. Rogers E.M. Diffusion of innovations (4th ed.) / E.M. Rogers – New York: The Free Press, 1995. – 437 р.
6. Бахур А. Инновационный подъём в России: уроки прошлого. [Электронный ресурс]. – Режим доступа – http://www.strf.ru/science.aspx?CatalogId=222&d_no=23734.
7. Соловйов В.П. Тенденції розвитку концепції ноосфери в контексті посилення впливу інноваційних факторів на зростання економіки / В.П. Соловйов // Розвиток продуктивних сил України: від В.І.Вернадського до сьогодення. – К.: РВПС України НАН України, 2009. – Ч.3 . – С. 141-143
8. Lisbon European Council. [Електронний ресурс]. - Режим доступу – http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/en/ec/00100-r1.en0.htm
9. Luc Janssen Innovation Union and Common Strategic Framework / Janssen Luc // Workshop “Innovation in the wider Black Sea Region: Policies and Structures”, 16 June 2011, Athens.
10. Моисеев Н.Н. Экология человечества глазами математика: (Человек, природа и будущее цивилизации) / Н.Н. Моисеев – М.: Мол. гвардия, 1988. – 251 с.

Завантажити текст статті: